Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 922/1674/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тентова компанія", м. Харків,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2014

зі справи № 922/1674/13

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тентова компанія" (далі - Компанія)

про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Марченкова М.В.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємець звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Компанії 664 100 грн. збитків.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 22, 224, 431, 459, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 20, 26, 27 Закону України від 15.12.1993 № 3688-XII "Про охорону прав на промислові зразки" (далі - Закон № 3688) мотивовано виготовленням та реалізацією Компанією меблів з порушенням прав позивача як власника патенту України на промисловий зразок № 12829 "Стіл" без одержання необхідного дозволу, чим Підприємцеві завдано збитків у вигляді недоотриманих доходів (ліцензійних платежів).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2014 (колегія суддів у складі: Мамалуй О.О. - головуючий суддя, судді Светлічний Ю.В., Аюпова Р.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий суддя, судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: з Компанії стягнуто 296 200 грн. збитків; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить зазначену постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання Підприємця про відкладення розгляду справи касаційною інстанцією відхилено через відсутність підстав для його задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом; обсяг правової охорони визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

Пунктом 2 статті 20 Закону № 3688 встановлено, що виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Відповідно до статті 26 Закону № 3688 будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 20 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України; на вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за завдання матеріальної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння; факт заподіяння шкоди; причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою; вина заподіювача шкоди), тоді як відсутність хоча б однієї із зазначених ознак виключає настання відповідальності.

Обґрунтованим же визнається рішення суду ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Таку правову позицію викладено і в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі".

У прийнятті рішення зі справи місцевий господарський суд з посиланням, зокрема, на приписи статті 20 Закону № 3688, виходив з того, що: експертом у висновку судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 25.11.2013 № 6701 при дослідженні промислового зразка за патентом України № 12829 та матеріального об'єкту "Стіл" було проігноровано відмінність порівнювальних об'єктів, як в частині форми ніжок, так і в частині відмінності форми перерізу ніжок; при проведенні місцевим судом порівняльного аналізу суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 12829 та матеріального об'єкту "Стіл" у цьому матеріальному об'єкті не використано всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 12829, оскільки вони відрізняються за формою ніжок та формою перерізу металевої труби, з якої виготовлені чотири фігурні ніжки.

Водночас суд апеляційної інстанції з посиланням, зокрема, на приписи статті 20 Закону № 3688 та статті 462 ЦК України, з урахуванням висновку судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 25.11.2013 № 6701, дійшов висновку щодо використання відповідачем у власних виробах всіх суттєвих ознак, які визначають зовнішній вигляд промислового зразка "Стіл" за патентом України № 12829, а тому й визнав встановленим порушення Компанією прав Підприємця як власника патенту України на промисловий зразок № 12829.

Також апеляційний господарський суд, беручи до уваги розмір ліцензійних відрахувань позивачеві товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ плюс" (100 грн. з кожного столу; ліцензійний договір від 03.01.2007), і, встановивши, факт поставки Компанією контрагентам 2 962 столів, визначив розмір відповідних збитків позивача - 296 200 грн.

Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було:

- з'ясовано, з якого часу відповідач виробляє спірні меблі (щодо права попереднього користувача);

- встановлено, чи був предметом поставки меблів дерев'яних (2 962 столів), виріб із застосуванням промислового зразка позивача;

- з'ясовано, чи був предметом дослідження зовнішній вигляд саме столів відповідача, поставка яких стала підставою для звернення Підприємця до суду з даним позовом;

- досліджено, чим підтверджується реальність ліцензійних платежів, які намагається отримувати Підприємець (докази сплати таких платежів товариством з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ плюс" та/або докази отримання саме ліцензійних платежів позивачем);

- перевірено наявності причинного зв'язку між поставкою відповідачем певних меблів та неодержанням позивачем зазначеної ним суми ліцензійних платежів (упущеної вигоди).

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно належним чином встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тентова компанія" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 зі справи № 922/1674/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Палій